Звикання до снюсу

Снюс та інші бездимні тютюнові вироби містять нікотин, який може призвести до залежності через вплив нейротрансмітерів у системі винагороди мозку. У цьому контексті важливо, яка кількість нікотину в гранулах всмоктується в кров, і швидкість, з якою нікотин досягає мозку. Також було показано, що генетичні чинники мають велике значення для розвитку нікотинової залежності.

Шведський снюс дрібно подрібнений, має загальний вміст нікотину близько 1,5-2,5% і нормативне значення pH близько 8,5. Ці рівні є традиційними для шведського снюсу і не змінюються всі роки. Але вміст pH у продуктах зменшується з віком продукту, тобто з часом зберігання, він ніколи не збільшується. У Швеції снюс продається охолодженим, що, крім іншого, стабілізує рівень pH більшою мірою, ніж, наприклад, у ферментованому американському снюсі, який не охолоджується. З технологічних причин допускається незначна зміна pH у готовому продукті.

Із загального вмісту нікотину в снюсі це "вільний", незв'язаний нікотин, який найлегше всмоктується через слизову оболонку рота. Значення снюсу вказує на співвідношення вільного нікотину та зв'язаного нікотину.

З точки зору залежності, велике значення має швидкість поглинання нікотину. Щоденне загальне споживання нікотину серед споживачів снюсу приблизно таке саме, як і в курців, але в курців мозок упродовж кількох секунд зазнає впливу дуже високих рівнів нікотину у зв'язку з кожною цигаркою. Це пов'язано зі швидким переходом нікотину з сигаретного диму в кров, яка перекачується безпосередньо з легень у мозок. У тих, хто вживає снюс, нікотин всмоктується слизовою оболонкою рота. Кров там не надходить напряму в мозок, але спочатку має пройти весь кровотік. Отже, засвоєння нікотину зі снюсу ніколи не може бути таким швидким, як під час куріння.

Як і курці, споживачі снюсу можуть відчувати проблеми відміни, в основному спричинені нікотиновою залежністю, коли паління або снюс припиняється. Дослідження, проведені в Сполучених Штатах, показали, що симптоми однакові для курців і споживачів бездимних тютюнових виробів, але за винятком того, що споживачі бездимних тютюнових виробів рідше відчувають депресію (Hatsukami and Severson, 1999).

Багатьом колишнім курцям легше перейти від сигарет до снюсу, ніж від снюсу до "нічого". Такий досвід, імовірно, сприяв виникненню хибного уявлення про те, що снюс викликає сильнішу нікотинову залежність, ніж куріння. Пояснення має полягати в тому, що повністю відмовитися від нікотину важче, ніж перемикатися між різними тютюновими виробами.

Нікотинова залежність, спричинена тютюном, визначається не лише характеристиками продукту та поведінкою споживачів. Спадкові чинники також мають велике значення. У дослідженні True et al. (1997), що включало монозиготних і дизиготних близнюків, помітив, що 50% вірогідність початку паління може бути пояснена генетичною спадковістю, а продовження паління ще більшою мірою (70%) визначається спадковим походженням. Генетичні відмінності у здатності виділяти дофамін та інші нейротрансмітери в головному мозку можуть бути частковим поясненням цих результатів.

Таким чином, можна констатувати, що певний вміст нікотину в продукті снюсу з певною часткою вільного нікотину (залежно від значення) не означає даного споживання нікотину в окремого користувача снюсу. Це сильно варіюється від людини до людини. Він також може варіюватися від гранули до гранули в окремого користувача снюсу. Інші характеристики продукту та індивідуальна споживча поведінка, частково контрольована основними генетичними факторами, також відіграють важливу роль.